У 2007 році виповнилось 100 років від дня народження видатного вченого, засновника наукової школи з вивчення природи дії і практичного застосування біологічно активних гумусових речовин, доктора сільськогосподарських наук, завідувача кафедри ботаніки і фізіології рослин Дніпропетровського сільськогосподарського інституту (нині Дніпропетровського державного аграрного університету), наукового керівника Проблемної лабораторії по гуміновим добривам, віце-президента IV Комісії Міжнародного товариства по торфу, професора Лідії Асенівни Христєвої. ЇЇ життєвий шлях був тернистим та плідним, сповненим творчості, наснаги, заслуженого визнання, та залишив щедрий науковий спадок, яким сьогодні пишається наш університет і наша держава.
Лідія Асенівна Христєва народилася в м. Болграді (що в Бессарабії, нині в Одеській області). Загальноосвітню, та одночасно фельдшерську школу вона закінчила в 1924 році в Полтаві. Вищу освіту Лідія Арсенівна здобувала спочатку в Харківському ветеринарному інституті, потім в Харківському сільськогосподарському інституті, який закінчила в 1928, отримавши фах агронома. Після закінчення інституту трудову діяльність Лідія Асенівна почала у Дагестані, а потім у Воронежі в овочерадгоспі. У 1932 році закінчила аспірантуру при Воронежському СГІ за спеціальність «агрохімія». Після її закінчення Лідія Асенівна – молодий викладач –працювала в Башкирському СГІ, пізніше - у Ворошиловградському СГІ, спочатку доцентом, потім зав. кафедрою. Саме в ці роки Христєвою Л.А. були започатковані наукові дослідження, які пізніше стали основним напрямком всієї її наукової діяльності. Зацікавившись причиною густої рослинності на вуглистих сланцях, Лідія Асенівна виділила з них гумінові кислоти та припустила можливість застосування вуглистих сланців як добрив. Результати перших досліджень щодо стимулюючої дії гумінових кислот були надруковані в журналі «Прикладна хімія» в 1936 році, а у 1938 році Лідія Арсенівна успішно захищає дисертацію, здобувши наукову ступінь кандидата сільськогосподарських наук.
В період Великої Вітчизняної війни Л.А. Христова перебуває з 1942 року в евакуації, працює в ці роки в.о. зав. кафедри ботаніки у Таджикському СГІ. Після евакуації Лідія Асенівна повертається до Ворошиловградського СГІ, а потім переходить до Херсонського сільськогосподарського інституту, де продовжує плідну наукову роботу з досліджень біологічної дії гумінових речовин на ріст та розвиток рослин. Результати цих досліджень були узагальнені в працях, надрукованих в Доповідях ВАСХНІЛ в 1947 р., та в дисертації на здобуття вченого ступеня доктора сільськогосподарських наук «Гумінові кислоти вуглистих сланців як новий вид добрив», захищеної Л.А. Христєвою в 1950 році в м. Москві, в Грунтознавчому інституті АН СССР ім. В.В. Докучаєва.
Найтриваліший та найпродуктивніший період творчого шляху Л.А. Христєвої пов’язаний з Дніпропетровським сільськогосподарським інститутом, де Лідія Асенівна з 1956 року очолює кафедру ботаніки і фізіології рослин. В ці роки Лідія Арсенівна – вже визнаний талановитий та енергійний вчений, згуртовує навкруг себе молодих дослідників, започатковуючи формування наукової школи, що набула пізніше всесвітнього визнання як школа професора Л.А. Христєвої з біологічної дії та застосування гумінових речовин. Спочатку в Херсонському, а потім в Дніпропетровському сільськогосподарських інститутах Лідія Асенівна разом з своїми першими учнями та послідовниками (І.І. Ярчуком, Л.Р. Пивоваровим, А.Є. Пшеничним, В.Г Котлюбою, В.Д. Дем`яненком) досліджує взаємодію між мінеральним і органічним живленням вищих рослин та закладає основи теорії та практики використанням гумінових добрив. Сумісно з І.І. Ярчуком і М.А. Кузьком розробляються фізіологічні принципи технології отримання та дії гумінових добрив. Детально вивчається дія гумінових кислот на вуглеводне живлення, енергетичний та вуглеводний обміни, окисно-відновні процеси в клітинах, ріст, розвиток, на посухо- , морозо-, стресостійкість рослин і т.д.
Успіхи польових дослідів, початок широкомасштабного впровадження гумінових добрив в сільськогосподарське виробництво, результати теоретичних досліджень довели різнобічність фізіологічної дії гумінових речовин. Очевидність перспектив їх практичного використання диктувала необхідність створення Проблемної лабораторії по гуміновим добривам, яка і була відкрита у 1959 році на базі Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.
Очоливши Проблемну лабораторію, Лідія Арсенівна спрямовує зусилля колективу одночасно як на фундаментальні дослідження, так і на вирішення прикладних проблем з практичного використання гумінових речовин. В рівній мірі вчену цікавлять проблеми генезу гумінових речовин, їх хімічної структури та фізико-хімічних властивостей, різнобічних фізіологічних ефектів, створення технологій отримання гумінових препаратів та їх впровадження..
Прекрасний організатор та невтомний популяризатор науки, Л.А. Христєва скликає та проводить першу Республіканську (1957 рік) і першу Всесоюзну (1963 рік) конференції з гумінових добрив, численні наукові та виробничі семінари для науковців та спеціалістів сільського господарства, на яких наукові доробки колективу лабораторії доповідаються широкому загалу, отримують високу оцінку колег, виробничників, та загальнодержавне визнання.
Колектив очоленої професором Л.А. Христєвою лабораторії отримує та успішно виконує науково-технічні завдання державного значення задля підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Зокрема, розробляються технології отримання гумінових добрив для рослинництва, технології промислового отримання безбаластних гумінових препаратів для тваринництва (В.А. Реутов, В.А. Репка, Р.Н. Кравченко, Є.М. Куксін, Р.А. Корбанюк), які успішно пройшли державні випробовування і дозволені для впровадження у тваринництві та рослинництві.
Хоча Лідія Арсенівна віддає багато сил, енергії, наполегливості впровадженню гумінових добрив у сільськогосподарське виробництво, проте особливу увагу проф. Л.А. Христєва продовжує приділяти вивченню механізмів біологічної дії гумінових речовин. Узагальнивши досвід вітчизняних та зарубіжних вчених, та багаторічні виконані під її керівництвом дослідження колективу Проблемної лабораторії, у 1966 році на Міжнародному симпозіумі рослинництва (Болгарія) проф. Христова Л.А. знайомить світову наукову спільноту з власною науковою гіпотезою щодо механізмів дії гумінових речовин. Блискуча доповідь Лідії Арсенівни «До теорії дії фізіологічно активних речовин» (у співавторстві з А.Н. Старостіним, Р.Л. Динкіною, А.І. Горовою, В.П. Улітіною), принесла науковій школі проф. Л.А. Христової світове визнання.
Багатогранність біологічних ефектів гумінових речовин, їх чітко виражена поліфункціональність продовжували глибоко цікавити Лідію Асенівну і впродовж багатьох наступних років. Вона доповнювала свою гіпотезу новими і новими даними, розглядала серед можливих механізмів дії посилення клітиного обміну, опосередковане через активацію нуклеїнового і білкового метаболізму, припускала безпосередній вплив гумінових речовин на білоксинтезуючу систему за рахунок депресії відповідних ділянок геному та розглядала можливу їх тригерну дію. Ці припущення знаходили і неодноразові експериментальні підтвердження. Зокрема, доведено стимулюючу дія гумінових речовин в модельних дослідах на проростках, дріжджах, вивчалась мембранна активність гумусових сполук (Г.А Баталкін, А.М. Галушка і Л.Ю. Махно), їх вплив на енергетичний потенціал клітини –транспорт електронів в електронно-транспортних ланцюгах хлоропластів і мітохондрій та активація фотосинтетичного і окислювального фосфорилування (Л.Ф. Бобир, Л.А. Єпішина), вплив на геном клітини, підсилення процесів синтезу ДНК, РНК і білка, а також на ферменти білкового і нуклеїнового метаболізму (Д.Г. Козарь, Л.В. Фот, А.І. Горова, Р.Л. Динкіна, Л.М. Степченко та ін.), вдосконалювалися технології отримання гумінових препаратів та здійснювалося фракціонування гумінових субстанцій з метою виділення окремих високоактивних фракцій (Бобир Л.Ф., Єпішина Л.А., Корбанюк Р.А., Кравченко Р.М.), здійснювався цілеспрямований пошук високоспецифічних ефектів гуматів – їх антистресової, адаптогенної дії, антикумулятивної дії щодо залишкових кількостей пестицидів, та ін. (Булгакова М.І., Ткаченко Л.К., Єпішина Л.А., Степченко Л.М., Сєдих Н.Й., Баталкін Г.А. та ін.), підвищення опірності до екстремальних факторів середовища (А.І. Горова, В.А. Реутов, А.Д. Суміна, та ін).
Наукові здобутки Проблемної лабораторії були узагальнені у виданих під редакцією Л.А. Христевої 9 томах тематичних збірників “Гуминовые удобрения. Теория и практика их применения”. За результатами досліджень під керівництвом Лідії Арсенівни захищено 2 докторських та 45 кандидатських дисертацій, опубліковано понад 400 наукових праць, в тому числі 63 з них – за кордоном, одержано низку авторських свідоцтв на винаходи, впроваджено 6 розробок на площі 1960 тис. га у Дніпропетровській, Кіровоградській, Чернігівській, Черкаській та Херсонській областях.
Наукові роботи Лідії Арсенівни Христової та керованого нею колективу набувають широкого міжнародного визнання, і до сьогодні її вважають одним з основоположників вчення про біологічну дію гумінових речовин. Результати досліджень, наукові ідеї та гіпотези доповідались нею у як на Всеукраїнських, Всесоюзних конференціях та з’їздах у республіках СРСР (у Москві, Ленінграді, Мінську, Ризі), так і на Міжнародних форумах та конгресах за кордоном: у Чехословакії (Прага, 1963, Брно, 1979), Болгарії (1966, 1972), Німеччині (Росток, 1967), Ватикані (1968), Фінляндія (Отанієм, 1972), Польщі (Варшава, 1975), США (Дулус, 1980), Ірландії (Дублін, 1984), а також у Австрії, Угорщині, Канаді та ін.
Звитяжна праця проф. ЛА.Христєвої отримала високе державне визнання – вона була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю “За доблестныий труд”, медалями ВДНГ СРСР.
Наукові гіпотези проф. Л.А. Христової слугували і слугують програмою для подальшого поглибленого вивчення гумінових речовин. Особливо прозірливими і актуальними видаються в наш час погляди Лідія Арсенівни щодо екологічної ролі гумінових речовин у біосфері, можливості їх застосування для відновлення рівноваги в екосистем після техногенних забруднень середовища.
Особливо підкреслювала професор Л.А Христєва екологічну роль гумінових речовин, передбачивши, що являючись компонентами екосистеми, мобілізація їх в грунті, або примінення гумінових препаратів має велике значення в стабілізації порушення техногенними факторами рівноваги в екосистемах.
Останні роки життя Лідія Асенівна провела в Москві. Після її від’їзду з Дніпропетровська з другої половини 90-тих років наукову школу з гумінових добрив та Проблемну лабораторію очолював доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УЕАН І.І.Ярчук, а з 2005 року – зав. каф. фізіології та біохімії с.-г. тварин, член Міжнародного товариста з торфу, проф. Л.М. Степченко. Впродовж останніх десятиріч продовжено вивчення впливу гумінових речовин на показники білкового, ліпідного, вуглеводного обмінів на тваринні організми, досліджуються їх адаптогенні, імуномоделюючі та антиоксидантні властивості, розроблені рекомендації по практичному застосуванню препаратів гумінової природи гідрогумату, оксигумату та композитів на їх основі для підвищення неспецифічної та специфічної резистентності с.-г. птиці – курчат та страусів (Степченко Л.М.), телят і корів (Грибан В.Г., Масюк Д.М., Баранченко В.О., Масліков С.М., Сухін С.М, Дуда Ю.В., Н.І., Єфімов В.Г.), поросят та свиней (Чумак В.О., Гаращук М.І.).
На базі проведених широкомасштабних досліджень були розроблені наукові основи одержання та використання гумусових добрив і препаратів гумінової природи як для рослинних, так і для тваринних організмів, вивчені біологічні механізми їх дії на різних рівнях організації живих систем, рекомендовані схеми їх застосування у рослинництві та тваринництві. Також доведено, що біологічно активний препарат гумат натрію підвищує неспецифічну резистентність організмів до несприятливих умов середовища, в тому числі до забруднювачів біосфери, тобто підвищує адаптивні можливості організмів в екстремальних умовах.
Гумат натрію з торфу та бурого вугілля і створені на його основі композиційні препарати направленої дії зареєстровані Держкомісією із засобів захисту рослин та внесені до суспільного реєстру, а безбаластний препарат гумат натрію рішенням Верфармради при Головному управлінні ветеринарної медицини прийнятий як кормова добавка в раціон великій рогатій худобі і птиці.
Науковий спадок професора Христєвої Лідії Асенівни залишається і нині джерелом ідей і програмою творчого пошуку для її послідовників з досліджень одного з найцінніших скарбів Землі – гумінових речовин. Нарис про Лідію Арсенівну - талановитого вченого, прекрасного педагога, людину блискучої ерудиції, чуйного друга, яскраву особистість – хотілося б закінчити її ж словами, що стали крилатими – «Обов’язок вченого, що земля була чистою, а люди ситими».