У Проблемній лабораторії з гумінових речовин проводиться комплексний аналіз сировини для отримання препаратів гуминової природи, а також дослідження самих препаратів, з яких виключно важливим являється визначення біологічної активності запропонованих зразків за впливом на рост і розвиток сільськогосподарських рослин і тварин, а також перелік агрохімічних, біологічних, токсикологічних та інших досліджень.
Біологічна активність гумінових препаратів визначається за допомогою різних тестів, кожний з яких висвітлює особливості впливу цих препаратів на різні фізіологічні та біохімічні процеси розвитку рослин. Ці тести офіційно визнані як експрес-методи у фізіології рослин (див. Гродзинський) і дозволяють за короткий відрізок часу отримати попередні висновки про біологічну активність досліджуваного матеріалу. За тестом з редисом ця активність визначалася за впливом препаратів на енергію проростання насіння редису. На початковій фазі росту це можна інтерпретувати як вплив на пробудження і ділення (прискорення або уповільнення) клітин точок росту проростку. Другий тест, з кресс-салатом, грунтується на визначенні довжини корінців пророслого насіння протягом найближчих двох діб. У цьому випадку оцінюється вплив препаратів, які досліджуються, на другу-третю фази росту рослини – фазу розтягування та диференціації клітин.
Поряд з наведеними тестами при вивченні біологічної активності гумінових препаратів використовується перевірений класичний тест, який добре себе зарекомендував, з пророщуванням насіння ячменю або озимої пшениці, як найбільш реактивних рослин, у водній культурі. Цей тест дозволяє визначити сумарний вплив гумінових препаратів на приріст маси надземної частини та масу корінців цих культур.
Дріжджевий тест дозволяє оцінити ступінь впливу досліджуваних препаратів в цілому на обмін речовин організму та можливість підвищення швидкості утворення ним біомаси. Цей об’єкт корисний і цікавий також з точки зору визначення стійкості організмів до стресових умов існування.
Крім того. тест з одноклітинними тваринними організмами (Paramecium caudatum) дозволяє визначити наявність інгібіруючих речовин у досліджуваних препаратах, тобто гостру та хронічну види токсичності цих препаратів.